Майже рік тому ми всі зблизька побачили “руский мир”. Наше життя докорінно змінилося.

За ці шість місяців ми пережили разом з вами гіркі втрати у Маріуполі і Бахмуті. Ми до сліз раділи перемогам ЗСУ на Харківщині та Херсонщині. Ми завжди приїжджали до вас з повними каністрами бензину, адже проводили медичні огляди без світла з генераторами. Ми сиділи разом під обстрілами у шкільних бомбосховищах і малювали з дітьми жовто-блакитні прапори. Ми брали ваші руки під час розмови зі слідчим, і допомагали переступити разом ту безодню, яка сталася. Ми були з вами на зв’язку 24/7 і навіть по телефону ми заспокоювали та разом з вами знаходили нові сенси, щоб жити далі…

Іноді нам також було страшно. Але ми обов’язково все подолаємо разом.

Все буде Україна!
Ми – поруч.